Здавалося б, термін «система керування перекладом» виключає помилкове трактування. Але варто додати всього одне уточнювальне слово — і його значення радикально змінюється. Наприклад, «система керування проектами перекладу», «система керування бізнесом перекладу» та «система керування контентом для перекладу» — це абсолютно різні системи.
Усі вони виконують завдання, що виникають у процесі роботи бюро перекладів. Насправді завдань набагато більше: потрібно керувати якістю перекладу, публікацією контенту, що перекладається, фінансами перекладацьких проектів, командою менеджерів і перекладачів, термінологією, продажем, виставленням рахунків і контролем платежів тощо.
Жоден розробник не зуміє створити систему, у якій були б передбачені всі аспекти діяльності бюро перекладів, тому розроблено багато інструментів, що виконують окремі завдання. Однак усі ці програми відносять в одну категорію — «системи керування перекладом». І «стороння» людина навіть не усвідомлює, що між ними мало спільного.
(Аналогічна проблема виникає з ПЗ: програми автоматичного перекладу, тобто того, що виконується машиною, чомусь об’єднують із програмами автоматизованого перекладу, який виконується людиною, хоча це два різних типи програм.)
Наприклад, на сторінці «Translation Management Software» на порталі Capterra в одну купу звалено:
- Системи керування перекладацьким бізнесом
- Системи перекладу веб-сайтів
- Онлайнові CAT-системи
- Системи машинного перекладу
- CMS-конектори для контенту, що перекладається
- Системи дистанційного усного перекладу
На сторінці є й інші загадки. Опис половини систем на ній не дає змогу зрозуміти, для чого конкретно вони створені. Переважає маркетингове подання в стилі «ми неймовірно пришвидшимо та спростимо все!» Що саме пришвидшите? Завдяки чому спростите?
Крім того, комерційно доступні — тобто такі, що продаються, — системи представлені на цій сторінці поряд із системами, які великі гравці перекладацького ринку розробили для виконання своїх внутрішніх завдань.
А ще Capterra пропонує порівняти непорівнянне, наприклад Protemos, memoQ та Boostlingo. Порівнювати їх — усе одно що порівнювати купальник, пуховик і світловідбивальний жилет. А що — формально все це «одяг»!
Чому в списках програм на сайтах-агрегаторах така каша й ніхто не наводить у них лад? Тому що ситуація з різних причин влаштовує всіх. Точніше, усім здається, що вона їх влаштовує.
Користувачі шукають у пошуковиках саме «систему керування перекладами», не уточнюючи, яку саме (а часто й не знаючи, які вони бувають), — і потрапляють на сайт-агрегатор.
Розробники, усвідомлюючи, що їхні потенційні покупці формулюють свої запити не зовсім коректно, не ризикують переносити свої системи в правильні категорії. Вони керуються логікою: краще хай мій продукт знайдуть у неправильному місці, ніж не помітять у правильному.
Сайт-агрегатор такий стан речей теж влаштовує: програм багато, класифікувати їх довго, але для чого витрачати на це сили, якщо в розробників є пропозиція, у користувачів — попит. Адже трафік іде.
У підсумку страждають усі сторони: користувачі не знаходять те, що їм потрібно, розробники отримують не тих користувачів, яких чекають, а сайт-агрегатор отримує сторонній трафік.
Висновок: якщо ви шукаєте «систему керування перекладами» (що б ви не мали на увазі під цим терміном), конкретизуйте, що саме вам потрібно. Інакше вам запропонують пуховик для пляжу або спецівку для віденського вальсу. Складіть список потрібних вам функцій і з’ясуйте в розробників, чи реалізовані вони в їхній системі. Це зекономить купу часу обом сторонам.
Ще ми рекомендуємо ознайомитися зі сторінкою Nimdzi Language Technology Atlas. Компанія Nimdzi зробила першу серйозну спробу систематизувати цей хаос і класифікувати системи, що використовуються в перекладацькій галузі.
