Сучасні бюро перекладів використовують багато засобів автоматизації процесів. Застосовуються програми для керування пам’яттю перекладів, контролю якості, координації проектів, обліку платежів, комунікації з клієнтами й виконавцями. Кожна з цих програм дає змогу керувати певним процесом, тобто виконує окрему функцію в загальному процесі керування перекладами.
Більшість таких програм відносять до категорії «системи керування перекладами» (TMS). Проте жодна з них не охоплює всі процеси в компанії. Термін «TMS» став настільки нечітким, що під ним розуміють зовсім різні системи. Спробуємо розібратись, на які категорії поділяються TMS-системи.
Приклад плутанини
Введіть у рядку пошуку Google запит «translation management software» — скоріш за все, у першій десятці результатів будуть сторінки з переліком цих програм на сервісах Capterra і G2Crowd. Перегляньте ці списки: обидва ці каталоги не мають стосунку до галузі перекладів і локалізації. У них звалено докупи системи, що мають абсолютно різне призначення. Одні з них дають змогу вилучати текст для перекладу з веб-сторінки, інші — роздавати завдання перекладачам, треті — фіксувати замовлення й вести фінансовий облік тощо.
Ми спробуємо окреслити основні категорії систем керування перекладами.
CAT-інструменти
Почнемо з CAT-інструментів (на жаргоні технічних перекладачів їх називають «кішками»). Це ключовий інструмент перекладача — програма, призначена для виконання власне перекладу. Фактично це текстовий редактор, у якому передбачені спеціальні можливості — використання пам’яті перекладів, термінологічних словників тощо.
Такі програми спрощують роботу перекладача, пропонуючи й підказуючи можливі варіанти перекладу, які вже застосовувалися раніше. Вони особливо ефективні для роботи з технічними текстами, у яких багато фрагментів повторюються.
Менеджер проектів створює за допомогою таких програм пам’ять перекладів (translation memory), готує завдання для перекладачів із вихідних файлів, визначає об’єми роботи, конвертує файли у вихідний формат, комплектує пакети, що здаються клієнту. Якщо проект виконується в онлайновому CAT-інструменті, у менеджера є можливість відстежувати виконання окремих робіт у режимі реального часу: він у будь-який момент знає, яку частину роботи кожен перекладач встиг виконати. Усі перекладачі користуються однією серверною пам’яттю перекладів, і кожен із них може використовувати переклад, виконаний іншими, що зменшує загальний обсяг робіт.
Приклади CAT-інструментів: Trados Studio, memoQ, MemSource, Smartcat, MateCat, Wordfast, Transit, Deja Vu тощо.
Парсери й конвертори
Переклад — це тільки частина проекту. Перш ніж перекладати, текст потрібно вилучити з файлу, сайту або інтерфейсу програми та перенести в CAT-інструмент, а після перекладу — повернути його назад, замінивши ним вихідний текст. Такі операції не мають відношення до перекладу, але часом потребують немалих зусиль.
На етапі перенесення тексту в «кішку» потрібно виконати багато умов.
— Необхідно вилучити саме ту частину тексту, яка має бути перекладена, без зайвих і відсутніх фрагментів.
— У тексті має бути збережене форматування (шрифти, колір, виділення напівжирним шрифтом, курсивом, підкресленням тощо).
— Текст має бути правильно поділений на сегменти (зазвичай один сегмент — це одне речення).
— Мають правильно зберегтися всі спеціальні символи: надрядкові елементи, букви «сторонніх» мов, знаки градуса тощо.
— Таблиці, підписи до рисунків, математичні формули та інші спеціальні елементи не повинні стати «звичайним» текстом.
Краще за все, якщо перекладач у процесі перекладу вже бачить текст у зверстаному вигляді.
Коли переклад завершено, потрібно виконати процес у зворотному напрямку: правильно перенести текст туди, де спочатку був текст оригіналу. Якщо йдеться про веб-сайт, у його локалізованій версії мають правильно працювати гіперпосилання, якщо про посібник у форматі PDF — у змісті має бути вказано правильні номери сторінок, якщо про програму — переклад має не виходити за межі кнопок і заголовків діалогових вікон тощо. Підводних каменів і неочікуваних проблем на цьому етапі безліч.
Зазвичай операції, не пов’язані безпосередньо з перекладом, покладено на плечі менеджера проектів, і програми, що їх виконують, значно спрощують йому життя. За їх відсутності він змушений винаходити різні хитромудрі методи.
Приклади програм і систем для конвертування й вилучення тексту: Easyling, Infix, Transifex, Poedit. Існує також велика кількість розширень (add-on) для «звичайних» програм, що допомагають вилучати текст із документів «незручних» програм, наприклад креслень AutoCAD, векторної графіки Corel, макетів QuarkXpress тощо.
У більшості сучасних CAT-інструментів передбачені конвертори для основних форматів файлів.
Краудсорсингові платформи й галузеві біржі замовлень
Ще один аспект роботи перекладацької компанії — пошук і відбір перекладачів для своїх проектів. Для цього також існують спеціальні сервіси, найвідомішим із яких є ProZ. На таких сайтах можна подати оголошення про роботу, на яке відгукнуться бажаючі її виконати. Залишиться тільки вибрати найбільш відповідного кандидата й надати йому потрібні матеріали.
Деякі системи дають змогу роздати проект «наосліп» великій кількості перекладачів та отримати готовий переклад за деякий час. У такому випадку, звісно, виникає велика кількість нюансів щодо контролю якості й дотримання термінів, але багатьох замовників — особливо тих, для кого швидкість або кількість важливіші за якість, — такий підхід влаштовує.
Системи машинного перекладу
Цей пункт, напевно, зрозумілий усім. Системи машинного перекладу — це системи, які «перекладають самостійно», без участі людини. Хоча вони існують уже кілька десятків років, результат їхньої роботи, як ми вже знаємо, взагалі-то не можна вважати перекладом.
Останнім часом швидко розвивається нова технологія, так званий NMT — машинний переклад із використанням нейромереж. Така система аналізує величезні масиви даних перекладів, виконаних людиною, і сама виводить правила й закономірності, за якими було перекладено текст. Що більший обсяг вхідних даних, то ближчим до «людського» є результат їхньої роботи.
Приклади таких систем: Globalese, Lilt, Google Translate.
Системи керування бізнесом
На відміну від перерахованого вище, системи цієї категорії не призначені для виконання власне перекладу. Їхнє призначення — ведення баз клієнтів і виконавців із цінами й контактами, приймання замовлень від клієнтів і видача замовлень виконавцям, контроль строків, фінансовий облік, створення рахунків-фактур, моніторинг оплати й складання фінансових звітів щодо діяльності компанії.
Такі системи дають змогу контролювати діяльність перекладацької компанії в режимі реального часу й швидко діяти в нестандартних ситуаціях. Без них робота організації перетворюється на хаос: дані зберігаються в розрізнених і непов’язаних таблицях, дедлайни записуються до календарів, контактна інформація зберігається в надрах поштового клієнта, завдання надсилаються вкладеннями через електронну пошту, рахунки-фактури створюються в текстовому редакторі вручну, а на фінансові звіти просто немає часу.
Приклади таких систем: Plunet, Protemos, XTRF, Projetex.
Гібридизація й інтеграція
Така класифікація вельми умовна, оскільки в кожній із програм передбачені функції, що відносяться до різних категорій TMS-систем. Наприклад, Smartcat — це насамперед CAT-інструмент, але при цьому в цій системі є власна біржа перекладачів і вбудована платіжна система.
Окрім того, багато TMS-систем взаємоінтегруються, надаючи одна одній функції, яких бракує. Завдяки такій інтеграції користувачеві не потрібно вносити ті самі дані до декількох різних баз: вони автоматично копіюються з однієї системи в іншу. Наприклад, якщо внести замовлення від клієнта в Protemos, можна автоматично перенести його в Smartcat для виконання перекладу, тощо.
Висновок
Як бачимо, складно віднести будь-яку TMS-систему лише до однієї категорії. Класифікація скоріше вказує на центральну функцію TMS. Функції, які для одних систем є основними, для інших — допоміжні.
Важливо просто знати про все різноманіття наявних TMS-інструментів і розуміти, які завдання компанії вони здатні вирішувати.
