У попередній статті ми дійшли висновку, що для зростання та розвитку компанії (зокрема, бюро перекладів) люди важливіші за технології. Поговорімо про те, що тримає людей із вами.
Украй важливо, щоб ваші співробітники, набувши необхідні для роботи навички, не покидали вашу команду. Компанія з високою плинністю кадрів не має шансів на розвиток.
Що тримає людей у компанії? Прийнято вважати, що гроші. Це правда, але не вся.
Якби люди були раціональні, то розмір зарплати був би вирішальним фактором. Стосунки між керівником і підлеглими були б лінійні: підвищуємо зарплату на 20 % — співробітники починають перекладати на 20 % якісніше та стають на 20 % задоволенішими. Але так, звісно, не буває.
Зарплата має бути справедливою — тобто відповідати ролі, кваліфікації та внеску співробітника до загальної справи. Крім того, вона має бути конкурентоспроможною на ринку (хоча це часто суперечить справедливості). Мають бути опрацьовані стандарти й формули, за якими виплачуються премії та підвищуються зарплати, і ці правила мають бути однакові для всіх.
Численні експерименти виявили цікавий факт: зарплата в розмірі 1000 доларів на місяць, за умови, що колеги отримують стільки ж, приносить більше задоволення, ніж зарплата 1200 доларів на місяць, якщо колеги отримують 1500. Парадоксальним чином розмір зарплати має менше значення, ніж факт її справедливого розподілу. Відносний розмір пріоритетніший за абсолютний!
Схожий механізм працює, коли люди, які пережили розпад СРСР, ностальгують за радянськими часами. Більшість із них у наш час може дозволити собі набагато більше, ніж тоді, але тоді всі були приблизно в однаковому положенні та нікому було заздрити.
З цього не випливає, що зарплати потрібно зрівнювати. Ні: потрібно чітко прописати критерії «якщо — то», щоб усі розуміли, з якої саме причини в однієї людини зарплата вища, а в іншої нижча, і знали, що саме потрібно зробити, аби її збільшити.
Чіткість правил мотивує на досягнення. У жодному разі не можна робити винятків. Точніше, можна — якщо перетворити їх на нові критерії. Але в такому разі доведеться зрівняти зарплати всіх, хто відповідає новому критерію.
Але люди керуються не тільки грошима, а ще й любов’ю. Якщо це твердження здається вам наївним і романтичним, звернімося знову до сухих наукових фактів.
Ми (homo sapiens) — соціальні істоти. Примати, які в природних умовах живуть у групах до 150 чоловік. Наш мозок розвинувся насамперед для вибудовування соціальних зв’язків, необхідних для виживання групи. І для міцності цих зв’язків еволюція вигадала гормон — серотонін. Він виділяється під час позитивної соціальної взаємодії — наприклад, під час спілкування з членами сім’ї або друзями.
Під час негативної соціальної взаємодії та розриву соціальних зв’язків виділяється кортизол — гормон стресу. Дослідження показують, що соціальні болі активують ті самі ділянки мозку, що й болі фізичні: розбите серце на нейрофізіологічному рівні болить так само, як і зламана нога.
Розрив соціальних зв’язків викликає дуже сильний біль, оскільки протягом сотень тисяч років відлучення від групи означало для наших пращурів неминучу смерть. Що сильнішими були зв’язки, то сильніший біль від їх розриву. Приклад розриву соціальних зв’язків — втрата близької людини, сварка, звільнення з роботи.
З усього цього випливає, що люди, які відчувають себе згуртованим колективом, своєрідною сім’єю, намагаються триматися разом, і вже тільки це їх мотивує. Біль від розриву такого соціального зв’язку буде настільки лякати, що їх не зможуть переманити до себе конкуренти, навіть вищою зарплатою.
Правдою є й зворотне: якщо в колективі панує атмосфера терору, ваші співробітники втікатимуть від вас за першої ж можливості, і їх не зупинить навіть менша зарплата — аби лише умови на новій роботі були соціально комфортними.
